Остання станція цього вересня
Зачинаються двері, я вже не воскресну.
Я лиш знову піддамся спокусі впасти в твої обійми
Нехай хтось спитає потім, чи важко лишатися вірними.
А отримавши відповідь, розмалює ніч нашими мріями.
Остання станція цього тижня
Розмальована осінь, смертна тиша
Візерунки на небі, голоси людей
Залишають відбитки наших слів
У книжках, альманахах порожніх днів.
Остання станція цього дня
Ти і досі лишаєшся така одна
Заманюєш посмішкою людей,
Які потім тонуть серед блиску
Твоїх очей.
Остання станція цієї години
Бачиш, лишилась лише половина
Все інше розкрали, роздали чи знищили
Спитай у когось, як вони навчилися тиші.
Остання станція цієї хвилини
Осіння тиша, момент єдиний
Збираєш до крихти,
І йдеш, тікаєш
Хіба так багато всього вже знаєш?
Остання станція цього життя
Пообіцяй мені достояти до кінця
Зробити крок, зупинити пітьму
Яку ми знову лишаємо одну.