Кричить, реве і стогне тіло,
ламає геть у самоті.
Мій друже, ти до небес полинув,
пішов на незліченні дні.
Подарувала я тобі частинку серця,
взамін взяла - твої блакитні очі,
а ти пішов, не взявши ту частинку,
й не спала я ці дні і ночі.
А де ти - ніхто не знає,
лиш наш Господь тебе оберігає.
Вернись!
Там не найдеш ти спокій,
там всі чужі й жорстокі.
Ти хотів хорошого буття,
а вони - гроші.
Ти любив своє життя,
а вони - плювали в очі.
Ти кохав,
а вони - не вміють,
зла на них не тримав,
а вони тобі яму риють.
Як ті миші незрячі
за спиною шептали.
Ви дурні!..він все розумів...
і ви ножами його закидали.
