У Борисполі базарик… сесія у Зраді.
захотів землі хозарик, той що в шоколяді.
Ну і що, що десь війна й наші дітки гинуть,
для жи.а то мать родна, момент вудку кинуть.
Дав команду «Сюверєн», треба ж, для цукерок,
так га. 20 для Рошен, швидко й за безценок.
Під козИрок Під.рчук, добре зна яриги...
секретарик Піліпчук, Янека бариги
Згуртувалось все лайно, вилізло з запічку,
в кучу збилось все гі.но, як собаки в тічку.
Щось не вийшло у вовків, не хватило «гласу»,
тож воно Пилипчуків, довело до сказу.
Фас команда, вже не вперш, кворум зачитати,
й стали груддю наче Смерш, його захищати.
Ну і що , що там нема, неважно, напишем,
хохлуйня ж вона тупа, ми тут правим й дишем.
Щож ви робите паскуди, закричали з зали,
підлі підж.дки – іуди , Бориспіль продАли.
Ваше місце в казематі, тюрма давно плаче,
Дочекаєтесь рогаті, вилупки вушаті.
Ти не вмреш своєю смертю, кинусь собаки.
демонструють руку тверду, мавпи і макаки.
Щож ти зробиш один в в полі, сину Ярославе,
коли підж.дки у долі,підлі і лукаві.
Ой, Борисполе нещасний, робиш що не знаєш,
Коли всю собачу зграю, знову обираєш.
Лементує навіжений, секретар із залу,
Знов скаженні й нечистиві, лізуть «нові» в Раду.
Коли я писала Ва коментар, мій комп'ютер вибило. Я взагалі не могла його ввімкнути. Перезавантажувала десять разів. Потім мені, правда, підказали, що зробити. Так що без коментарів.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і сміливість 
Торгаші нагрівають руки на цій війні, а сини українські гинуть... 
Поважаю сміливих 
