Не тримайте на мене образу,
я, насправді, всміхалась не з зла,
просто серце тоді розривалось,
наче жало впустила оса.
Наче в вирій летить моя мука,
наче ви - це не ви, а я - суцільна розлука.
Наче батько прийшов з іншою,
наче мати покинула дівчинку,
наче сонце не видно зрячому,
а глухому чутно, як я світ бачу.
Я ж не хочу вам зла в цьому світі,
як ці злодії хочуть багатства,
але прошу вас, мої квіти
ви цвітіть, бо бджола дасть вам швидко погаснуть.
Але згадуйте мене хоч інколи,
як я настрій вам всім дарувала,
а коли випадково побачите -
не залиште мене у підвалу.
04.09.2015р.
- в одному вiршi! Це вже занадто! 
