Було колись кохання
Між трояндою і морем,
І почулося зітхання
Між Долею і Горем.
І раптом почорніла хмара..
Ні, це зовсім не вона-
Це впала на кохання кара
І враз, і зникла вся вода..
Не стало більше моря,
А троянда у землі почорніла від вогню..
Ще більше стало в світі Горя,
А у Долі не з`явилося до них жалю.
Хто знищив їх???
Оце бліде кохання двох..
І десь почувся сміх..
Це були витівки не трьох,
А тільки Горя й Долі.
Завжди вони життя будують всіх...
(6-й стих 2009 г)
