Знов смуток причаїв зізнання
Знов радість і розачарування
Приходить мить усе згадати
І шану мудрості віддати
Про нездійснене сумувати
Але з життя найкраще треба брати
Із долей в піжмурки пограти
Йти у верх - тобто зростати
Усе вхватити , все застати
І не потрібно це чекати
Самому мрію вже кувати
У чоло розум пакувати
А далі Всім ось доказати
Я досягну , Я буду мати
Якщо забути , перестати
Закинути і занедбати
І не про що не споминати
Тобто не йти , а просто стати
І свою волю десь зажати
То можна долю геть зломати
А далі ... далі , що ... будеш мати ?
Куди ще йти , чого бажати
Мріяти що ? Що досягати ?
Тоді життя , то твої грати
Ти зміг себе сам закувати
Чому раніше не розпізнати
Цей результат , цієї плати
Ти б зміг усе це геть відслати
Творити - подих тамувати
Рости , тягнутись і взлітати
Аби Ти міг ... усе зламати
Ти мав би Все !!! Чи міг би мати ?!!
