Як страшно повернути не туди,
проте куди страшніше
свій погляд кинути
на прожиті роки,
коли ти сам стоїш на роздоріжжі.
А як,відчути пустоту?
Коли прожито більше вже
ніж зможеш ти іще прожити.
І коли ллються ці роки,
коли не можеш ти вхопити
хоча б хвилину...
Як зрозуміти ,що відчуває той
хто у майбутньому не бачить вже нічого.
Тут страх, тут все оте "нічого",
розчарування,біль і жаль...
усе злилось в коктейль,
який був випитий до дна,
який всмоктавсь в кожне твоє я
і не приніс нічого ,
крім страждання і болю,
страшного головного болю.
