знову зломана. як колись. як тоді, коли була внизу. в самому низі низу..в самих мінімальних кілограмах, яких вистачало для якогось там життя. життя, яке не вимагало багато енергії.., бо її просто в мене не було. ну бо звідки взяти енергію, з тих 39кг.
Ти знову притискаєш горлом до холодної підлоги, коли в кімнаті і ззовні -7 та бридка вологість з густим туманом.
Але..! ставлю планку. ставлю вимагання. пам'ятаю вимагання інших..
і розумію, що знову знизу. знову бракує свіжого повітря і сили. сили, аби дихати хоча б тим, що залишилось.
