Я йтиму вулицею свого міста. Вночі.
Під дощем і світлом ліхтаря.
Я йтиму вперед. Бо це моя земля.
Йтиму без страху, коли бомби рватимуть ПОВІТРЯ.
Коли світ бринітиме від коливань
Коли кров'ю омиється планета.
Я йтиму, бо така вже моя доля, мій талан.
Йти й не обертатися.
Йти, без страху й нарікань.
Я йтиму, бо я вирішення проблем.
Я – причина початку і наслідок кінця!
Не буде Сонця і світло зведеться до мого ліхтаря.
Тепер я знаю, що не обрав би інший шлях.
Не покинув би всіх, хто надію мені дав.
Тепер чуже життя мій скарб.
Хоча вже й не чуже, а частки мільйонів
Моїх тіла і душі. То не лише мої скарби.
То дари життя і його невинні тягарі.