Проснувся Батюшка всія Русі:
" Я не сплю! Й не сплять усі! -
Принесіть мені планшета! -
Ту кляту дірку в простір Інтернету!!"
Втирає Батюшка, сонливо тре:
А по Русі "такоє діво" усіх пре:
Отаке:
"Дыра моя! Изба моя! Спаси меня!"
Забувши хто він, верещав: "ФІГНЯ ЯКАСЬ ЗРАННЯ!"
Не вгадавши розмір шрифту,
Він відкусив геймпада крихту..
І не знайшла я таку риму,
Як цигаркам назву "Прима",
Як розказать Наполеону просто,
В палаті дзеркало якого зросту.
Коротше:
Пробивши в хаті дірку "НА ВОСТОК"
Знаходиш в хаті найчервоніший куток,
Щоб було в дірку гарно видно небо,
Ну, якщо літом - хати, мо, й не треба.
Якщо зимою дуже свище личко,
То в дірку можна пхать якусь затичку.
Так, далі...
Як думав Батюшка зпросоння, як гадав..
Що мовчки їв аж свій сніданок без приправ.
"Диромоляї, дирники... а може щєльніки?
Ну, як назвать їх? - кляті вєрушки одшельніки?!
Ну, як так можна - наставніків не признавать?
А "ДАНЬ" наверх, ну як?.. не передавать?!
Не чтять ікон! - а заробляти тоді як?...
А жертв на храм? - А жити? надурняк?
А спецприміщень для Богослуженій?
А інтер'єр? а злата-дурі іскушеній?
Не схочуть!"
Поївши, тишком-нашком - до начальства,
Служить доклад, чи сповідать всія Сіятєльства..
Копірнувши в Інтернеті чийсь репост,
"Поклавши в буфєр" патріарх покинув пост.
І договір відбувся неформально:
"Ну, в рай уже не пустять - не реально!
А от у пеклі будуть кращі всі умови!
Бо я домовлюсь - я за Царя замовлю слово!
Мені б спалити щєльників у щент,
Вас й так у пеклі жде найкращий абонемент!"
Парадокс країни тої в тому,
Що досвіду в них було вже по тому.
Віків десяток досвідів насильства -
Протистояння влад - народу свого вбивства.
Чи просто так:
Від моря Лаптєвих до моря до Азовського,
Для виду люду славного! Ідіотського!
Молись крізь дирку в Інтернеті - дуже просто
Мо ж, Патріарх побачить отакі репости!