Пишу марні слова в найдивніший рядок,
Бо в словах тих не бачу я сенсу,
Заливають людей купа мудрих думок,
В літрах пива, горілки й есенцій.
Так хотілося пісню, щоб співать під зірками,
Під гітару.. Веселу.. Як колись в давнину.
Тільки пісні чомусь люблять грать з матюками,
Та й гітари тепер не стишать тишину.
А я ввечері ходжу і ходжу по місту,
Не хочу я бачити й чути людей,
Даремних розмов без тривалого змісту,
Дискусії марних безглуздих ідей.