Не маючі кохання,
Не маєш ти і сподівання.
Що та любов яку б ти мала,
Вона на віки б з тобою стала.
Але чекаючи на чудо,
Ти маєш все ж таки «гаряче блюдо».
Яке тебе розпалює, гартує,
В середині всі піраміди твої будує.
І все ж, з роками, днем за днем,
Воно лишається в тобі холодним злиднем.
Та всі твої навіянні роками сподівання,
Летять із крахом твого розчарування.