Лиш не питай, чого окутаний журбою.
Не маю причин я відкриватись пред тобою.
Починати не буду, знаю лиш я одне:
Що не маю і гадки, що ж так тяжко рве мене
Що за
Бурю розбудила в мені?
Я – сльоза,
В океані тону, в тобі
У тобі…
Повернутись обличчям і здати крок назад,
Зловити твій погляд, відчувши райський сад.
Сказати пів слова і знов, мов німий.
Холод у душу, сам на себе злий…
Ти та,
Що їсть мене із середини
В даль густу
Мені лиш світять дві перлини
Ягоди тернини…