Вона сміялась наді мною,
Твоя безгрішна і свята
Занепастила твою Трою
У косах сонце, хміль, в жита
вповзла змією,- поміж груди
стягнула тиском світ мій й храм.
Винесла мізки-нате,люди
не їжте тілько по святам.
Навіщо здався лівий правий?
Палати всюди як гроби
Росте у людях злоба бруду
немов по осені гриби.
На вістрі серце, кров у жилах
тече канатами подій
сама ж бажала і створила-
мій чоловік серед повій.
І ця свята,що так дратує
для неї літо вже зима
відчула подих мій й лютує
він був,та інший вже нема.
Він був для тебе хочеш правди?
у нього правда лиш одна
вікно, люстерко, брама, дверці
під небом дихає луна.
Так знай, сміятись я теж вмію
і вмію голосно кричать
Ховати руки в росах вмію
тобі мене не налякать.
хочеш потриматись, будь ласка
та взяти душу-я не дам
Ти не потвора та й не казка
я,- жінка, а він майже Сам
хоче будує, хоче рушить
така природа- рай богам..
Що це за дурня наснилась? Хто вона, для чого прийшла? Пити, хочу пити, у голові паморочиться, де мій Орест? Ніч, глупа ніч, а його нема..
Вона- доля, жінка, правда, брехня? Ще й свята..
Ковток .. Чистий.. Криштальний.. Може це вода? Вона теж вміє сміятись,
та чому наді мною, я ж теж була на тому березі, теж відмовлялась від цього всього. Мабуть мої бажання не були чистими як та вода, тому вона прийшла, може ображається на мене? Та ні, це не вода.Не може вона на мене.. Постіль! Точно! Це вона, це вона, а може ні?
-Тобі теж не спиться?
-Де ти був?
-Ходив на дискотеку, тут за рогом відкрили нічний клуб, я хотів тебе взяти, та, виявилось, що добре, добре, що ти так крепко спала, туди все одно жінок не пускають.
-Чому це? Там що одні голубі збираються?
-Ді, ну яка різниця, жінок туди не пускають, бо там дуже гарні танцівниці, а коли жінка не може, тобто не має такого хисту чи таланту як ті танцівниці, то звичайно, що вони ревнують своїх чоловіків і влаштовують шкандаль))хочеш чаю з ромашки?
-Я хочу в такий клуб, я люблю дивитись на дівчат, які гарно танцюють.
-Тобто, то може в тобі я ще щось приховав?)
-Дурний!) Може я теж навчусь так танцювати.
-Для мене?
-Ні! Для них!
-Тебе відразу вбити, чи розтягнути задоволення?
-Рр..
-Пішли на вулицю, там все прокидається)
Як тихо,тільки всередині ще щось турбує, щось ніби незакінчене, недороблене.Орест ходив двором, я бачила його рухи руками, він радів,
радів трояндам, і сам між ними був як бутон. Кожен раз, нахиляючись до квітки він ніби вдихав не в себе, а в неї свіже ранкове "привіт"
На небі не було видно ні однієї зірки, небо ховало своїх дітей від ненаситних закоханих людей. Був дощ, це він тут все заворожив. Це він має властивість змирити землю з небом.
-Ді, я люблю тебе..
-Більше за троянди?
-Більше, троянди ж скоро перецвітуть і наступить зима, і тут буде холодно, а з тобою тепло..
-То я в тебе замість батареї?
-Так, сонячної))
-Ти нестерпний!
-Ми сьогодні їдемо у місто, ти підеш зі мною на роботу. Одягни найкращу
сукню, шпилечкі можеш дістати)тільки шанель не одягай)бо в офісі тебе стошнить від того аромату))
-Добре, ми поговорили і ти вирішив)) добре, у місто так у місто, піду сукню підберу))
-Скучила! Ти скучила, і за містом і за сукнею, і за парфумом))яка ти Ді,смішна, як мале дитя.
-Коли ми їдемо?
-Через п'ять хвилин))
-Про клуб ти теж пожартував?
-Ні! Про клуб вся правда)
-Оресте!Кинь вже цей двір, ходи на мене дивитись,...чорт!Перший раз запросив до себе на роботу, що ж мені одягти?
Ні, ця не підходить, у ній я аж занадто класична, а ця!Ця весела, дуже весела-ні,не той час веселитися, у людей горе, а ось ця? так,так ця дуже мені личить, фу, колір шампані,знову хакі-не хочу, чорне платтячко, ніжки видко, о! так! гарненька-та чорна, знову траур! не хочу і так кішки пантерами шкребуться, червона...ммммм...моя гарнюня! теж ні-офіс це не ресторан.. біла,білоблакитна вільна як хмарка легка як повітря, та ні, мене не зрозуміють((
-Ді, ти мене кликала?
-Так, Оресте, мені нема що вдягти у твій офіс, на що твої очі дивляться в тому й піду.
-Пішли у спальню, там вирішимо, ще рано, засідання о третій..Пішли, бордо підкаже..
Я одягла сукню стального кольору, у ній я почувалась не дуже, мені було холодно, та Орест вибрав саме неї.Я й справді смішна-а може це вона наді мною насміхалась? У місті мені все подобалось, навіть, люди, навіть люди, я скучила за їхньою ходою.О дванадцятій Орест випустив мене з рук, а сам поїхав по справах.Я мала час, та в голові все перемішалось, я хотіла позаглядати всюди, та у сукні стального кольору не дуже полазиш ось так, настрій був нульовий. Я йшла вулицею і відчувала як дихає асфальт після дощу, постукували шпилі-ніби нагадували-кап-кап.. кап-кап.. Куди я йшла? В перукарню, та, там за рогом хтось всміхнувся мені сонячним зайчиком і я вмить опинилась у бутічку серед деніму. До мене підбігли дівчата і запитали так привітно, що я бажаю, що я не задумуючись відповіла
-Хочу зняти цю кляту сукню.
-То вам треба джинси?
--Так! Мені треба джинси, такі, джинси, найкращі джинси, щоб я в них була на всі сто!
-Ось!Вам буде класно ось в цих!Приміряйте!
-Вау! Мені подобається! Тепер продовжимо подорож, тепер майку! Підберіть мені майку, американку, будь ласка!
-А який колір ви любите!
-А Який на ваш погляд мені більш за все личить, ви ж консультант, то пропонуйте!
-Та ваш колір залежить від вашого настрою, хіба що може ось цей
-Так, сонечко! Я беру цю..
-Тепер вам залишилось лиш підібрати топсайдери.
-Дякую, я залишу ці шпильочки, хай буде трохи еклектично))
За наступним рогом я усілась у крісло і віддала свою голову молодому перукарю, він мав такий нестандартний видок, що я навіть не встигла сказати, що я хочу, та вийшла я звідти .. казково-чарівна))
Через ті цілунки вдома я забула парфум, грошей у мене більш не було, але ...але коли щось хочеш...
-Ні, дякую!Мені не подобається цей аромат!
-Ви можете нанести його собі на руку, може він розкриється.
-Сонечко, якщо він не розкрився у флаконі для мене, то вряд чи він це зробить на руці.
Так! Це він! Що це?! Опіум! Ів Сен Лоран! Так, опіум!
А ось цей можна нанести на руку?
-Так! Звичайно, що можете!
-Дякую! Ви чудово працюєте!
Ось і його робота, скільки разів хотіла підійти до цих стін, ніколи не наважувалась, вважала, що непристойно ходити під стінами будівлі, де працює твій чоловік, та, сьогодні я запрошена.
Орест зустрів мене поглядом, вдихнув повітря, лише через хвилину другу сказав
-Пані Діано! Ми засідаємо за круглим столом, ви нічого не маєте робити лише Ваша присутність має для мене велике значення,ви трохи нестандартно виглядаєте, та гарно пахнете, ви можете, що завгодно писати на тому папері, хоч вірші, лише зрідка поглядайте на мене, ок?
-Ок, мій любий, мій чарівний, ой, заговорилась..
-Чому це? Чому я не маю права говорити,чому це? Я хочу подивитись, нарешті на цю лахудру, якій я віддала стільки років життя, ой! Погляньте на цей прикід, погляньте на цю чарівність, то, це через вас мене завтра звільнять з роботи? То це ви тепер будете писати ночами звіти, це ви тепер будете тиснути кнопочку автомата, щоби принести гарячу свіже зварену каву в наперстках? Погляньте на нашого Орестика Олександровича, і де він її знайшов? Хоч би джинси зашила!Чи ти вважаєш що ось так пристойно приходити на роботу? Що ти так на мене дивишся? Чому мовчиш?
Ну, пропищи вже щось!
-Оресте, мій дорогий!Вже третя година, дякую,мила панянко за виставу! Мені сподобалась ваша віддача до роботи.
Тиша. Небо. Блакить. Океани.
Хтось промову проводить з п'яну
Хтось прокинувся о дев'ятій
Хтось десь тут а хтось там за вікном
Знову дощ! По бумазі пером
Штампи кава розмова пісок
День. Годинник. Мобіла. Висок.
Сонце сіло і знов за столом
П'ємо каву з холодним вином
Ось фундамент, тут ріс виноград
Тут порядність та й був поруч гад
Хтось всміхнувся, то жінка твоя
Останній штрих.............-----------все підписано.
-Дякую Ді, ти справді моя половинка!
Я покажу тобі той бар))
Дякую,Боже!Як ти гадаєш, мене туди пустять?
ID:
596413
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.07.2015 17:54:19
© дата внесення змiн: 06.08.2015 17:53:27
автор: Ольга Ратинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
