Де простяглися пасма синіх гір,
Там озеро хлюпоче Синевир.
Змагаються із ним лиш небеса,
Легендами повита та краса.
Де води засвітились серед гір,
Щось дивне поселилось, ніби звір,
Нечистим його люди нарекли,
Й щоразу, було, будять не орли –
Бажання мати злото, бачить блиск
І берег, де смереки обнялись.
Несли сюди всі відкуп – свій оброк,
Й зверталися з проханням до зірок,
Нечисту силу щоб перемогти.
Святішої в них не було мети.
Був ранок, сині хвилі освятив,
Пташиний спів нечистого збудив.
Він до смерек на берег виповзав.
Враз голос одного з людей сказав:
«Ти панував у озері роки,
Оброк тобі заплатим на віки;
Я завтра лантух злота принесу,
Щоб ти усю й відразу мав красу.
Відмову тільки напиши при всіх,
Порушиш цю угоду – буде гріх.»
Погодився нечистий, засміявсь,
Наступного ледь ранку дочекавсь.
Ледь-ледь як неба схід зарожевів,
Нечистий вже на березі ревів:
«Де золото моє, де ваш оброк?»
І з натовпу ступив до нього крок
Сміливець із маленьким лантушком…
«Так мало? – голос вив над бережком.
«Про розмір лантушка, пробач, нема
В угоді,» – і з плечей мерщій зніма.
Схопив нечистий золото й – на дно,
Але людей турбує все одно:
Як сонечко ясне з-за гір встає,
У хвилях миє золото своє.
І світиться вода тоді й блищить.
Нечистий на дні озера лежить.
Нуртують води дна у злих руках,
Та це уже нікого не ляка.
Ще озеро хлюпоче Синевир, –
Нема синіш від нього – в це повір.
Змагаються із ним лиш небеса,
Легендами повита та краса!..
4.09.2014.
Ілеєчко, я здогадувалася, що Ви не тільки талановита патріотка своєї землі, а й справжня українка. Дякую за гостинність, але покищо я приїхати не зможу. Спасибі за запрошення. Хай Бог посилає Вам і Вашій сім"ї добро, благополуччя, мир і здоров"я.
