А раптом, я змарную шанс?
А раптом це мене моє чекало?
І доля щось таке приготувала,
Щоб все за мить і вирішилось враз?
*
Та ти печеш мені у серці,
Тремтять, як в підлітка, коліна.
Ну де ця впевненість візьметься,
Коли ступаю я нерівно?
Коли нашкереберть всі плани,
І плутаються знов думки..
Ти геть не той, ти невиправний.
А я, як "приклад", навпаки.
Коли ти вже ну зовсім близько,
мене цілуєш, чи там що..
Під серцем муркає котисько..
Я ледь включаю кнопку "стоп".
Шалено серце калатає.
Там, певно, повоєнний марш.
Воно вже тішиться, вмліває..
Я ж оборони ще не здам.
Бо ти жорстокий неймовірно.
Зі мною бавишся, мабуть.
І правило це точно вірне:
"Що недоступне, завжди ждуть".
Коли від тебе відверталась,
Очей ти з мене не спускав.
Мені дзвонив, і хвилювався,
І терпеливо так чекав.
Ну а тепер. Я трохи здалась,
Розслабилась..от тобі й на..
Твоє єство вмить показалось..
На мене що, найшла мара?
І от тапер далеко буду..
Безмежно шкода, що так є.
Та істину я не забуду:
- Моє від мене не піде. (02.05.15)
