Я закуталась сьогодні в сновидіння,мов у ковдру.
Причаїлась тиха ніч в бабусинім садку.
Обіцяла зорю з неба - вибирай лиш ко́тру!
Аби сховати під картатий абажур в кутку.
Та берегти тендітний спокій,цілувати щоки,
і на подушку,у рядок,по-розкладати всі казки.
Щоб обіймати ніжно піснею.Щоб пестити,аж доки
світанок не прилине до,ще сонної,руки.
І позникають ніжні мрії,поховаються в веснянки,
- зостанеться лиш згадка про бабусину любов.
Ось так бува щоразу - чудеса зникають зранку,
аби ввечері у гості загляну́ти знов.
Пам"яті моєї любимої і єдиної бабусеньки.....
