Зима скінчилась й пішла у вічність
Весна розщедрилась на тепло
Пані природа її величність
Проснулась й все навкруг ожило
Все уладналось й благословилось
Життя вдихнуло і на ставок
Змахнувши крильцями там поселилась
Парка закоханих диких качок
Там в очереті тихе містечко
І із нехитрих річних речей
Вони змостили собі гніздечко
Як можна далі від злих очей
Природа довго свого не ждала
І не навчала як вірно жить
Вона люб*язно продиктувала,
Як рід продовжить, і що робить
Наука явно пішла на користь
Й одного разу в одну з ночей
На світ з*явилися каченята
П*ять парок чорних, як ніч очей
Росли та тішилися на плесі
Та швидко холод зміня тепло
Вже час до вирію відлітати
І час ставати вже на крило
І зупинити ніхто не може
Природи обіг та часу плин
на диво легко і величаво
Піднявся в небо качиний клин
Та лиш людина природи проти
мов ненажерливий хижий звір
З своєю жадністю в сезон охоти
Іде природи наперекір
Єдиний постріл і ти щасливець
І без вагомих на те причин
Недовго думавши горе мисливець
Навів приціл на качиний клин
Та відірвався один від клину
Сягнув до низу, і вверх злетів
Качиним криком він без зупину
Того мисливця благав, просив.
"Не смій стріляти! Я жити хочу
Я свою мамочку так люблю
Мене стріляй, лиш не стріляй у маму
Богом качиним тебе молю".
Десь в рогозі заскулив собака
Господар кликав, та він не йшов
Він по-собачому тихо плакав
Вода гойдала качину кров
Літо скінчилось й пішло у вічність
Осінь розсипала серебро
Пані природа, її величність
Явила щедрість свою й добро
Жаль зупинити ніхто не може
Природи обіг та часу плин
Десь там далеко за горизонтом
Летів у вирій качиний клин.
