Простягни до мене руку,
Розгорни долоню, –
Я побачу в лініях думки твої
Й сивину на скроні…
Не від часу, а від частих зітхань,
Від сліз гарячих, від снів,
Від нарікань…
Згорни долоні разом,
Зігрій теплом своєї душі,
Все плине з часом, за часом,
А він куди? Куди?
Поглянь у небо чисте прозоре,
Поміть радісні дощі,
Радість твоя неозора
Глибшає в тобі…
Склади оберемком власні мрії,
В землю посади,
Нехай буйним квітом проростають
І нехай птахи
Звиють в них тепло своїх надій
І тремтливого щастя,
І хай тобі обраний шлях
Оманою туманною не здасться…
І тільки вгорі, з високої скелі,
Звідки твій політ,
Поміть сонце і зорі,
І на морі пліт,
Що до берега доправить,
Якщо втома здолає,
Аби ти навіки знав –
Твій світ про тебе подбає.
22.06.2015