За зачиненими дверима завжди пусто
Там душа по землі каратами
І кімната немов за гратами
Розриває душевні струни
Там серця розбивають стінами
На кусочки, немов не боляче
Та хіба в той момент хтось думає?
Ні, слова це всього лиш проза
За зачиненими дверима завжди пусто
Там немає ні сліз, ні відчаю
Тільки тиша, невже причулося?
Ні, там немає кому утішити