Вода як скло, повітря як кришталь.
І погляд сам шукає дальню даль,
бо може, там хоч щось його зачепить?
Та ні, нічого. Порожньо, на жаль.
Вже вечоріє. Сонечко сіда.
Кипить повітря і горить вода.
За обрієм ще сонечко не згасло.
І рівновага. Статус-кво. Картина маслом.
Ти добре знаєш, та і я це знаю,
що такий спокій довго не триває.
Чи слово, чи мої думки почуєш,
і розпочнеться шторм, що не вгамуєш...
У мене кілька хвиль покладуть край цій драмі,
а в тебе, Сонечко, то має буть цунамі.
