Мамо, пробач за всі помилки, які не раз обирав,
Пробач за всю біль, яку я по кутках збирав.
Пробач мене за те, що я не зміг стати живим...
Пробач за те, що став ангелом молодим...
Я не міг терпіти рани, які терпіли мої побратими,
Вони стоять за батьківщину, а наші молитви стоять поміж ними.
Я не зміг залишитись тут, та дивитись на все з вікна рідної хати...
Проте я став тим, ким все життя мріяв стати.
Я став героєм, для себе, для рідних, для країни,
Я став захисником, невинні всі ховаютьсяза наші спини.
Можливо я збожеволів, але я мушу піти в бій,
Тільки там я переможу із самим собою двобій.
Я хочу сказати, мамо, що я любитиму тебе скрізь віки,
Що буду поряд завжди, навіть якщо закриються очі мої навіки.
І поки світить сонце та квітнуть квіти на вікні,
Я боротимусь сам, і не дам у моїй хаті поселитись війні.
Ти скажеш, я не той, хто повинен назустріч смерті іти,
Але ти знаєш сама, що все зовсім навпаки.
Моя доля - боротись за життя, віддати можливо своє,
Моя доля - боротись без каяття, аби моє щастя стало твоє.
ID:
582072
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 18.05.2015 19:57:31
© дата внесення змiн: 18.05.2015 19:57:31
автор: Lightbis
Вкажіть причину вашої скарги
|