Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Я присвятила б тобі роман… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Miafina, 21.06.2020 - 17:03
Анно, Ви в усьому досягли довершеності: і в поезії, і в прозі, і в малюванні
Анно Доміні відповів на коментар Miafina, 24.06.2020 - 06:56
Жартуєте? Один лише Господь Бог досконалий, а ми так - постільки-поскільки намагаємося бути на Нього схожими...vlarin, 20.05.2015 - 19:07
Справа ще й в тім, що замолоду у нас одні пріоритети. Я дуже хотів стати геологом. Потім, за деякий час - машиністом. Згодом пішов в агрономи, і тепер займаюся культурою й музикою. Хоча мій вчитель історії, бувальщини і оповідочки котрого я тут передаю, мені пророчив долю історика. Не скористався! Про що я, звісно ж, тепер дуже жалкую.
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну так, приорітети можуть мінятися з віком. Але якщо ти мрієш стати, приміром, художником, а тебе змушують ставати юристом - не думаю, що це так уже добре. Приорітети твої - отже, ти сам і можеш їх міняти. Мені здається, батьки повинні радити, а не нав"язувати - життя ж не їхнє, і не їм нести потім тягар нудьги від осоружної роботи. (Є такі, що потім знаходять у собі сили той тягар скинути - але не всі, часто втягнуться і так і обертаються в суєті і сірості...)А щодо історика - так учитися ніколи не пізно. Тим паче історія - така цікава штука, і надзвичайно корисна для роздумів над життям. vlarin, 17.05.2015 - 17:23
Скажу по великому секрету - я такий же. Мені здається, що то все від нашого виховання, бо в свій час мене вчили, як у того класа "по-немногу чему-нибудь и как-нибудь". Таких переважна більшість. А от з питанням "що робити?" завжди були проблеми у вирішенні.
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, цілком може бути. Тільки якщо хисту нема - то його й не навчиш, хоч потроху, хоч ні. Одначе, якщо є - а змушують займатися чимось іншим, бо, мовляв, тим хистом ніц не заробиш - то так, і виховання теж винне. Біда в тому, що у багатьох з нас траплялося дуже схоже: батьки мріяли стати тим-то і тим-то, а їхні батьки їм забороняли, змушували обирати справу якусь прозаїчну, але "вірний шматок хліба"; натомість батьки потім так само вчиняли з нами, а ми теж, по молодості і по дурості, не мали сили і сміливості опиратися. Не всі ж мають сильний характер, і, за моїми спостереженнями, якраз посередності можуть самі "пробиватися", а справжні таланти - ні, їм треба допомога і доброзичливе ставлення від оточення, в першу чергу, від батьків Зрештою, особисто для мене справа навіть не в грошах - а в тому, щоб улюбленою справою можна було просто заробляти на життя - хай хоча б стільки, щоб не померти з голоду, але це краще, аніж осоружною роботою заробляти купу грошей (та й то сказати - якщо робота осоружна, то купи грошей нею все одно не заробиш. Отже, виходить зрештою, що людина все одно нещасна - і багатства не має, і улюбленої справи не робить...)vlarin, 17.05.2015 - 16:03
Так песимістично!!!! Не занижуйте свою самооцінку - беріть пишіть портрет, складайте рими і наспівуйте гарні слова під музику. Треба все спробувати, бо Людина талановита від народження.
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага, я-то талановита - але якось кособоко: вмію багато чого, та потрошку, ні в чому не досягаючи довершеності. Тому й микаюся все життя як неприкаяна, не знаючи, до чого себе прикласти.Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вражає чути таке від вас, Артуре!
|
|
|