Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Душа-метелик - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І немає сили її пересилити...В такі миті людина залежна і підвладна, керована невидимим керманичем... Взагалі у поведінці і людей, і тварин так багато невивченого, невідомого, незрозумілого, нелогічного і абсурдного... Любов Ігнатова, 04.05.2015 - 22:12
Душа - метелик спопеліє вмить Над полум'ям свічі свого кохання... Але натхненно на вогонь летить, Щоб завтра увійти в нове світання... ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже гарний експромт. Так давно не читала твої вірші та коментарі - скучила дуже!Рада тебе читати знову! Дякую за приємний сюрприз! ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за те, що саме ти мене надихнула написати цю мініатюру
Олена Акіко, 04.05.2015 - 11:44
Олю, Ваша красива мініатюра нагадала мені пісню з фільму Жорстокий романс: "я словно бабочка к огню стремилась так неодолимо в любовь, прекрасную страну, где назовут меня любимой...", слова написав Ельдар Рязанов. Це завжди захоплюючий політ, як для метелика, так і для сторонніх спостерігачів, які здається, все ж метелику заздрять.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо проаналізувати особисте життя, то кожен може помітити, що більшість людей або згорає і світить людям, або жевріє і живе для себе...У КОЖНОГО СВОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ І КОЖЕН МАЄ ВЛАСНЕ СВІТОБАЧЕННЯ... leoniddebelyy, 04.05.2015 - 05:48
Гарно! У Вас думка перекликається з віршем М. Заболоцького \"Разве ты объяснишь мне откуда\"Но лишь только черед наступает, Обожженные крылья влача, Мотылек у свечи умирает, Чтобы вечно пылала свеча! ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!Ніколи ці рядки не бачила і не чула. А про душу-метелика написала під впливом унікального вірша Н. Циганової: Опережая чистое туше Моей планиды, Господу созвучной, Пускаю кровь петляющей душе Лазурно–синей шариковой ручкой… |
|
|