Ти знаєш,я не переймаюсь,
З моєї зовнішності,ні,
Та хто ж мене та покохає,
Ні, не страждальці на війні.
Я хочу теж побуть коханим,
Я хочу чути спів сердець,
Та в перший раз побуть щасливим,
Я може буду,ні,облиш...
Ідуть роки,пливе життя,
Та змін торкаються слова,
І в ду́шах лю́дських-пустота,
Чорніша ночі та вугля.
"Кохають" зараз лиш красивих,
Така людська природа,так?
Знайдуть собі когось красивше,
І все таке,а почуття?
Відсій усіх того не вартих,
Вони не мають чути сміх,
Їм не потрібно і любити,
Вони не вміють,зрозумів?
ТА.ЇМ.НЕ.МОЖНА.ЦЕ.ЗАКОН.
Закон,встановлений все ж їми,
А може,досить жити нам,
ТА ДОСИТЬ,
Досить жити,справді...
ID:
575127
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.04.2015 18:22:42
© дата внесення змiн: 17.04.2015 18:24:48
автор: Євген Олександрівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
