в майбутньому ми все таки будем щасливими
бо ж ми були ними колись
не спали не їли а просто любили
тілами в єдино сплелись
думки і мрії стоптаними дорогами
пройшли крізь нас не розуміючи всього
а де ж ви були із цими симптомами
давним давно
не буду ні сильним ні гордим
а буду тінью твоїх снів
траплялось би це в будений день із кожним
то хто ж тоді на світі жив
все тому що ти моя
і що робити коли лиш на словах
все тому що дорога розвела
ми на різних берегах
розкажи що приховуєш в серці
коли світ будується з атома
доволі часто в загорнутій цукерці
пустота вулканічного кратора
я пройдусь цьою стежкою вічності
і зроблю цей непотрібний крок
щоб із впевненістю висказати
що ти вернешся в ніч ясних зірок
