слова усі сказані, вірші написані,
ніч прилетіла у мою світлу душу,
всі букви давно, як зорі розсипані,
зібрати їх ніяк вже себе я не змушу,
пишу як вмію, не маючи таланту,
ці знаки розділові, якісь ямби, хореї,
я не стану у ряд, де письменники-атланти,
нема в мене бажання і такої ідеї,
я просто виливаю словами душу,
бо крутяться слова ці у голові,
я відчуваю що написати це мушу
бо нема як позбутися тої дурні...
я пишу як вмію, не маючи таланту,
то якась невідома мені хвороба,
це що написання шкільного диктанту,
тіки диктує не вчитель, а злоба,
а іноді диктує нестримна любов,
іноду сама її величність душа,
деколи, без перебільшення, кров,
що ллється на Сході не спіша...
отже пишу з помилками вірші,
з душею навпіл і знаків немає,
це просто хоббі, не більше,
та скоро лінь це хоббі здолає...
ID:
570923
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.03.2015 18:49:30
© дата внесення змiн: 31.03.2015 18:49:30
автор: dubanych
Вкажіть причину вашої скарги
|