За все життя своє я зустрічав чимало диваків.
Знав цілу купу дурнів, брехунів та слабаків.
Багато часу викрала банальна порожнина,
Назад уже не повернути ні години ні хвилини.
Та не жалкую ні на мить я, що саме так все відбулось.
Багато дійсно легендарних людей зустріти довелось.
Вони заповнили у серці ту бездну.. темну та холодну.
Саме від них я усвідомив значення слова "благородність".
Зустрів якось мене у парку одної місячної ночі
Привітний гітарист-романтик, що добрі мав, розумні очі.
Він розповів мені про себе, співаючи сумних пісень.
Сиділи і дивились разом як ніч міняється на день.
Цей хлопець був закоханий по вуха у дівчину,
Яку шукав щосили.
Спочатку вони разом переспали, а потім..
Вона його залишила.
Хоча, я знаю, сильно теж кохала, і красеня,
Без сумніву, шукала.
Та.. несподівано.. від щастя батька рука її..
Забрала.
Багато чув я за своє життя історій, що на цю були подібні.
Народжені спонтанно діти, як зазвичай, нікому не потрібні.
Їх безсердечно підкидають батьки до дитячих будинків.
Не усвідомлюючи сутність своїх страшних, жорстоких вчинків.
Та цього разу, як не дивно, усе збувалося інакше.
До геніальної дитини доля поставилася м'якше.
Музичне світосприйняття далося сину від батьків.
І він знайшов правильний шлях із сотень фальшивих шляхів.
Єднає музика людей, мости будує між серцями.
Усі ми любимо її, і, часом, навіть, до нестями.
Ось так раптово потрапляють три долі з корабля на бал.
Історія ця, наче казка, має щасливий свій фінал.
