Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тала Білокінь: Наше сонце заморене голодом… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ 8 КороЛев, 17.01.2016 - 07:09
ах, какие метаморфозы комментариев... блеск! СпасиБоС добрым утром, Тала. Хорошего воскресенья Ліна Ланська, 16.01.2016 - 18:08
Небо в клеточку -Ветки-сеточкой. Солнце-сумраком, Стражник-умником... Голод -голодом, Холод-холодом.. Болью выстрадав Цепи...истинно... Тала Білокінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шут не шутит...слово в слово... Словом к слову... Плоть в оковах... Цепи истинно... Но все же... Голод холодом... Быть может... Или просто... Может быть... Цепи - тоненькая нить... P.S. Щиро дякую, що завітали вельмешановна панночко 8 КороЛев, 16.01.2016 - 11:44
Память - шут, как ни прискорбно;Мне, к примеру, не всегда Холодом укутать ловко Удается всё, что я - Может быть, хотел забыть... А быть может, и стереть... Память вдруг проявит прыть И достанет свою плеть. Я - туда, где нет трагедий, Я - туда, где нет вины!.. (поболтавшись чуть на рее, Солнцу щепоть дам еды) *** Изумительнейшая работа Тала Білокінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Солнцу щепоть дай еды...В дюнах расплескай воды... Выстрой из песка забор... С пепла разожги костер... Чудо-мастер Velibor... Анатолій В., 29.03.2015 - 21:42
Чомусь саме ці строки найбільше запали в душу... не норм - клас... мабуть в обране заберу...
Анатолій В., 28.03.2015 - 23:51
Давай вкутаєм спогади холодом,зробим так, бо не можна вже падати. Наше сонце заморене голодом, Й це єдине чим можна зарадити. |
|
|