(сумна співанка)
Ой матусю, серце крає...
Де моє село?
Стало гірше жити в Краї,
Гірше, ніж було.
Хлопців молодих забрала,
З нашого села,
Щастя нам війна украла -
Прийняла земля.
Сиротами діти ходять,
Там же, "нагорі"
Грошолюби верховодять,
Кожен день балі.
Продалися і карають, -
Пощо гріх такий?
З крові гроші добувають,
Править так лихий.
І немає у них міри,
І нема душі.
Як же легко люд наш вірить
В обіцянки всі...
Скільки можна наступати
На граблини ті?
П’ять століть живем під катом
У борні святій.
Боже любий, як нам бути,
Де терпіння брать?
Як тих чиряків позбутись,
Щоби мирно спать?
Україну як підняти,
Щоб цвіла в красі?
І вельможним не брехати,
Бути гідним всім.
І позбутися цинізму
Засланців чужих.
Дай нам, Боже, оптимізму,
Борони своїх!
Розпинають Край і мову
Гідність де людська?
Кров’ю землю миє змова,
Нищать козака.
Ми в молитві, на колінах –
Душі ще живі:
Визволь, Спасе, Україну
Від убивств й крові!
Ой матусю, рідна Нене!
Путь у нас одна -
Тільки з Господом спасення,
Щоб піднятись з дна.
27 березня 2015
(с) Валентина Гуменюк
