Так легко...
Не відчуваєш вітру сили,
І краплі не залишать ніжний слід...
Вже не хвилює - день чи вечір.
Посеред моря ти, чи вище гір.
Торкнутись до землі, чи небо обійняти,
Відчути смак, прислухатись до тиші.
Для чого все це- серцю не збагнути,
І більше не існує воно... більше...
Не здійметься емоцій буря.. хвиля...
Не вирветься зсередини зізнання...
Так легко... легко тільки існувати.
Душі і Всесвіту єднання...
Залишить всі нарешті сподівання...
А їй, мабуть, уже байдуже...
Їй досконалій відтепер -
Так легко...