Як багато людей заблудшіх
І в цьому рахунку я
Я часто знаю те чого нехочу
І часто незнаю те чого хочу я
Я люблю і мрію інколи плачу
Я з радістю зустрічаю ранки
І проваджаю з вдячністю дні
Я поважаю людей праці
Які не скиглять не їдять себе
Не чекають мани з неба
А просто часто із нічого
Випікають і майструють
Ще й вірші які друкують
І так щасливо вони живуть
Із дня у день із дня у день
Комусь не подобається
Така доля праця
А мені це до смаку
Засуджувати завжди легко
А ти не скигли
Спробуй сам