Ідіть вперед, ідіть до чогось кращого!
Не стійте у болоті тім
заблудшого й пропащого
І не пекуче сонце щоб,
Й не заметіль холодна та,
Не змусили сказати стоп,
В дорозі, де добро - мета!
Щоб впавши віри не згубить
Й самому не розсіяться.
Життя, воно ж лише на мить,
Яка пройде й розвіється.
Я знаю в кожного в душі,
У душах тих незламаних
Луги ромашок й споришів,
Й обіймів теплих, маминих.
Чому ж забули те тепло?
Чому ж добро не сієм ми?
Бо ж нам призначено було
Прийти в цей світ людьми....людьми
Бо прийде час, і згасне день
І ранок не наступить знов
Й чи ́матиме щось значення?
Так, подарована любов!
