Чом? Цьом!
Два ахи, один ох –
Готовий про кохання
Вірш. Про трьох.
………………………
Ви – нас,
Ми – вдвічі вас -
Природи диво-викрутас.
Забули? Гірко… В склянках – шал!
Чудово!!! Аж тремтить портал…
………………………………..
Він – вас,
А ми – за вас.
В союзі стишим трубний глас.
Бо знаєм певно, повсякчас:
Ваш льох – дорога на Парнас.
……………………………..
Ні сіло ні впало,
Нарешті примчало
Натхнення до вірша,
Що золотом стало.
Лежить, як каміння,
Ніхто не чіпає,
Знічев'я проходять:
Від вас не чекали.
Та й пилом припало…
……………………..
Що ж коїться справді
На білому світі,
Що він вже не чує
Думок – самоцвітів?
Що погляд спідлоба,
Байдужість - гранітом,
Приховано стали
Вселюдським привітом.
Промови яскраві
І слово ласкаве,
В увагу одіті,
З грудей вилітають,
Де камінь пригріто.
