|
там за вікном люди крутять, кожен свої педалі,
та тихо шепчуть про мрії, самі собі попід ніс,
тікають швидко і страшно від проблем чимподалі,
і залізають все глибше у страхів своїх густий ліс,
ті люди дивні усюди, ті люди наче верблюди,
тагають тяжко чи легко на свому горбі свій хрест,
курсують лиш по-життю, як кораблі без причала,
вони бажанням палали, серце чиєсь підкоряли,
та свої долі ламали, бо серце то Еверест,
щоб його підкорити треба дуже хотіти, та бажання замало,
треба сили прикласти, напевно це їх зламало,
ці дивні люди-верблюди, і кожен крутить педалі,
на велику мрії, летять у далекії далі,
там де їх люблять чекають, де двері всі відкривають,
а не стоять на порозі, від стуку падають у знемозі,
без любові так важко, так одиноко і страшно,
про любов волають, її не чекають,
її потрібно шукати, а не під дверима чекати...
© s.dubanych #про100слова
ID:
567344
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.03.2015 15:49:03
© дата внесення змiн: 17.03.2015 15:49:03
автор: dubanych
Вкажіть причину вашої скарги
|
