Люди не коштують навіть гроша!
Чорна й зрадлива у них всіх душа!
З хриплою заздрістю демон кричав,
Важко дивився на людний причал.
Скрегіт коси по залізних пеньках
Ярмарка видалась славна в деньках.
Чорт на ту ярмарку спішно прийшов,
Щоб залатати на камені* шов.
Що ж він шукав серед юрб розгуляк?
Мабуть, уздрів раптом свій переляк,
Хутко-бо каптур покрив його лоб,
Темний розсіявся, наче той дроб.
В мідну печеру зайшли три ноги,
З кров'ю обперли на стіну плуги.
Рот, що без губ, запитав сатану:
"Що за нестачу зустрів ти одну?"
Довге мовчання. Затомлений хрип.
Водить по небі сузір'ям із риб.
Демон піднявся, всміхнувся й сказав:
"Всесвіту простір увесь я скрамсав!
Глянув за кут, обігнув за межу,
Навіть на лезо заглянув ножу!
В світі нікого немає зі всіх,
Хто хоча б раз не поринув у гріх..."
*серці
