Млин ліниво потягнеться, розбуджений вітром.
Горизонт посміхнеться пшеничним полям.
Біля тебе так враннішньо - чисто і світло -
У тобі і у літі душа моя.
Промінь сонця торкнеться чола і спритно
Очі, суплячись, плигнуть в солодку тінь.
Це маленьке щастя таке тендітне,
Що не хочеться з світом ділитися їм.
П'янкий запах квітів лиш носик збудить,
І в коханні квітам зізнається він.
Португалія, у неземних етюдах,
Розцвіте із тобою у серці моїм...