Прокурені вулиці затишного міста
Бичками закидані сквери й під’їзди,
Тротуари заставлені машинами босів,
Усі перехожі наповнені злостю.
Розкішними храмами красується місто,
Бікбордами добрими вулиці вкриті,
На тротуарах люди просять відкрито,
А наші серця любов’ю залиті.
Іржавий турнік а поряд з ним фляжка,
Розбита на щастя для тих хто повз пройде,
Суспільство це сила, його думка важлива,
Тепер така тема і ми за це горді…
Живемо щоб жити, ми вижити хочем,
А ті кого вибрали, нам мозок лоскочуть,
Ідеї ламають, ідейних саджають,
За наші тіла, баблоси збирають.
Ми просимо в Бога, Його, допомоги,
Самі ж відреклися від серця від свого,
За папірці ми би й душу продали
А потім би вкрали і знову продали.
У нас певні цінності плісінню вкриті,
Відразливі ми, не щирі, сердиті,
У шафах советских стандартно красивих
Стандартнії молі совість нам вкоротили.
Я не критикую, бо я є ніким
Хоча і волаю для вас буду німим
Воля і гідність не просто слова
Навіщо нам космос в нас під ногами земля…