За картиною Я.Йерки "Партія на острові"
http://yerka.org.ru/pages/partia_na_wyspie.html
Наснилося. У шахи грали коні
фігурками зі справжнього життя.
Плодами час обтяжував долоні,
жбурляючи хвилини в небуття
лушпинням. Шикувалися будинки,
лякав людей загарбницький екстаз…
А коней мчав галоп у поєдинку,
змітаючи з клітинок раз у раз
в хрипкім іржанні мури і паркани,
чужі фігури (що їм, штучним, біль?!)…
Загрались дерев’яні істукани –
І спересердя кинули в глибінь
своє й чуже… І змило сон під ранок…
На дошці шаховій дрімає пішкотінь…
А кОней перелякані уламки
розкидало…
Наснилося мені…
ой не годжусь я в гурмани, я би хрумкотів, прицмокував, інколи навіть кісточки перегризав (чи перемивав, бо люлю критику як таку), але вже коли ви щиро кажете, що можна без Нудьги і позіхань мої два рядочки прочитати - то є прогрес, скажу-зізнаюся! хоча інколи й справді кортіло одним словом та весь світ втішити. але був Той, хто приніс людям таке Слово, та хто його слухав?..
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось коли знаходжу такі образи, починаю розуміти, наскільки далеко стою від поезії сам. і починаю заздрити. (чи не треба було в цьому зізнаватися?)
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте, це як у малюків, які граються на піску: чужа лопатка (навіть якщо вона точнісінько така, як і своя) завжди краща мені особисто подобаються Ваші поезії (і говорю це не із вдячності за комент). у Вас є свої родзинки, якими приємно ласувати, читаючи віршовані рядочки, за що й дякую Вам