Ти була наче моя муза,
Тобі вірші я свої відправляв,
Ти у думках моїх, була мов чудо,
І гріла моє серце льодяне.
Тебе плекав, з тобою я хотів прожити,
Найкращі всі мої роки,
Але ж сама ти плутала в коханні,
Саму любов, саме бажання плоті.
Заплуталась ти в собі, як дитя,
Бажаєш все, все зараз, неодмінно,
Заплуталась ти у своїх думках,
Не знаєш ти, чого найбільше хочеш.
Кому, душа твоя належить?
З ким у думках ідеш у сон?
З ким зустрічаєш захід сонця?
І з ким рахуєш ясні зорі?
Та може бути, лиш не зі мною,
Не я твій принц, не я володар волі,
Тобою я корити, вже не можу,
В очах твоїх я бачу біль.
І очі твої дивляться на мене,
Вони шукають у душі покій,
Вони шукають дірку в серці моїм,
Щоб знову, знову все почать спочатку.
Про нас не може йти і слова,
Думки в нас різні, різний час,
І мить свою я розділити хочу,
З тобою мить, але не все життя.
ID:
562223
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.02.2015 22:07:36
© дата внесення змiн: 24.02.2015 22:07:36
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
