Ми як зірки, що є на небі,
Просто сотні, тисячі зірок.
Кожен з нас сам по собі,
І в душі у кожного свій рок.
Сонце вже за горизонтом.
Життя текло немов пісок.
Все здавалось дивним сном,
В просторі зірок.
Але сталось неможливе
Рух буденності змінив свій шлях,
Здавалось неважливе,
Те, що сталось на вітрах.
Все навколо закрутилось,
Вітер долі розпорошив,
Несподівано життя змінилось,
Стежку сніг запорошив.
Там десь на сході,
В тих краях, де є моря.
Високо на небозводі,
Змінила шлях одна зоря.
Об’єднались дві дороги.
Немов зустрілось, літо та зима.
Попереду незвідані тривоги,
Миль серця бездна невідома.
По логіці такого не буває,
Але таке воно життя.
За руку він її тримає
Для того щоб, змінилося буття.
18.12.2014 – 23.02.2015
