Ти вкусив оте яблуко?
То тепер – не жалкуй!
Не ховайся за яблуню,
А мене – поцілуй!
Що ти робиш, хоробрий мій?
Заховався під кущ?
Серце б’ється між ребрами!!!
Ось, візьми тобі плющ,
І прикрий все, що хочеться,
Та скоріше виходь!
Бо кохання полощеться
В серці, в грудях – вогонь!
І без пестощів нудиться
Біле тіло моє!
Спала скромність полудою,
Бо любов виграє!
Ти пізнаєш, коханий мій,
Насолоду гірку,
Що ціною нежданою,
У терновім вінку
На віки́ подаровано.
Це моє, і твоє.
Ми тепер – не керовані!
…Та виходь вже, як є! )))
Ох...Єво..Єво...
а йому ж і плющ непотрібний був...поки не з"їв оте твоє яблуко... це вже потім він помітив..що голий..і став соромитись...
Ой...Єво...
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00