Здається, що закінчились всі слова, і фрази втратили зміст.
Без сенсу.
Вона була не готова. Закрита в клітку підсвідомість і тіло зв*язане канатами хтивої буденності.
Вже розказана історія. Вона не хоче більше. Політ. Пташка требує польоту.
Обрізані крила. Агонія. І НАДІЯ на порятунок. Не біль, не вогонь. Розчарування. А після нього втрата сенсу.
Така юна і незахищена перед зрадливим життям. Її ніжна душа ледве виживала у постійному полоні помилок. Помилки повторюються і люди не міняються
Алкоголь у венах. Вже не рятує. Виплюнута у реальність її цнотлива душа. Ніжна пелюстка, перший паросток на весні, який шукає захисту.
Пустота. КУди бігти?
Попереду темна дорога. Хто чекає за кутом? Знову зрада?
В*язень власних ідеалів. Темниця - власне життя
Закута у кайдани розсудливості. Без права на помилку.
Віра згорає у каміні людських бажань.
Забула випити пігулку щастя. Сама збудувала для себе клітку і в ній і живе. Там безпечно. Я вірю в це. Напевно єдине, у що вірю...
