Запитай мене, просто запитай,
Як світяться ночами зорі,
Лиш серця ти мені не край,
Бо хлинуть сльози враз прозорі.
Запитай, що верби ввечері шепочуть,
І соловейко рано на зорі
Можливо щось сказати хоче,
Досі таємне лиш мені.
Скажи, чим ввечері займався?
Скажи чи сумував в ті дні,
Коли зі мною не стрічався
І слухав лиш сумні пісні?
Можливо щось нове здійснилось?
Можливо мрія? Ні? Не це?
Можливо щось цікаве снилось?
Пробач, я знову за своє…
Пробач, що так я захопилась,
Що так цікавить ще життя,
Я не самотньою лишилась,
Зі мною є ще небуття.