І знову в мозок б`є копитом злість,
І гордість в кров роз`юшує серця.
Негоже це, як знахабнілий гість
Кулак господарю підносить до лиця.
І хто тоді господар той, якщо
Покірно він сідає і мовчить?..
В цю мить не допоможе вже ніщо,
Лише одне: нахабу в пику бить!
А що робити, як нажершись ледь,
Гість мову почина твою ганить?
Лише одне: погнати гостя геть!
І міцно двері дому зачинить!..
Ераст Іваніцький
1989р.
