В той час, коли поезія зчерпає всю себе
Й крапля нового огорнеться в занудство -
Тоді відійде в вічність все, що є живе,
В той час спостерігай за смертю людства.
Коли весь цирк брехливий з рейок з'їде
І слова не знайдеться серед язиків -
Тоді дійде до всіх, що не серед поетів жили,
А посеред нещасних брехунів.
І сонце вибухне, і місяць сам у себе впаде
Й земля секундами чекатиме на вість -
Завжди знайдеться той, хто нам про це розкаже,
Завжди знайдеться той, хто нам це оповість.
