Питання ставилось з початку того віку,
А нині модно гендером зоветься:
Чи врівень бути жінці з чоловіком?
Чи може дарма вона вгору пнеться?
Політика і бізнес чи ж жіночі?
Державна служба віку укоротить,
А може тільки змарафетить очі
Й чекати дома мужа із роботи.
Із гаманцем, від папірців розпухлим,
Із виразом значимості особи,
Тобі ж лишає доля дім і кухню
І статус соціального нероби.
Чи може правда у рядках біблійних
І нічим тую істину покрити,
Що працювати тяжко чоловіку,
А жінці в муках лиш дітей родити.
Та як же так, ти скажеш, он у світі
У президентах ми і у прем’єрах,
І бізнесвумен ми , і у еліті,
У депутатах, шоу і у мерах.
У школах, банках, фірмах, на базарах,
Землі нам мало, вже і мало неба,
По щирості: потрібні нам тарзани,
Такі ж як ви не дуже нам і треба.
Ну що сказати? Нічого сказати,
Всі аргументи всохли на осонні.
Якщо і нижчі ви в патріархаті,
То лиш тому, що сидите на троні.