Поповнюю свій ряд віршів,
Бракує якогось одного.
Напевно додам від душі
Про друга маленького свого.
У тебе душа їжака,
Ти колеш невпинно і різко.
Напевно, ти станеш мяка,
Та я не діждуся, берізко.
Твоє червонясте волосся
Ховає від мене, на жаль,
Мені ще тоді не здалося,
Твій розум, холодний, як сталь.
Свердли мене, ріж, обмотай,
По звичці благай: "без ванілі".
А як я покажу той край,
Де я тобі геній, ще й "рілі"?
П.С. Моя дєгєнарицая
