Ти не питай які нам світять зорі,
І чи cтанцюємо життя у такт.
Ти не питай, чи я люблю до болі,
Чи ти кінець, чи може лиш антракт.
Я ж бо тобі у відповідь сказати мушу,
Теплі слова з протертих фраз.
Що корабель наш не пізнає сушу,
Не всилі грози розлучити нас.
Ти не питай! Я не скажу, я не напишу,
Хоч в ділі цьому і мастак.
Для тебе, я відкрию душу,
Ти зрозумієш: назавжди, або ж лиш так...
