Вино без спецій, терпке й прісне
Таким здавалось і життя
На єтикетці текст написано
Можливо, навіть сенс буття…
Він думав, що в кімнаті тісно,
Нема чим дихати, гремить
Між піною та рідиною-
Всього одна єдина мить!
Дихання, рухи, поцілунки…
Заради пошуку, життя!
А людям це було байдуже:
Блимнуло й згасло почуття.
Хода надтріснутим асфальтом
Хаос думок у голові…
Струм-провід, небо, знак рівняння,
Птахи-хмаринки ввишині.
Дотик руки – сплетінням пальців
чуеш, як серденько стучить?
Так вільно й легко рано вранці!
Лиш думки важко розрізнить…
Ніч, темно, місяць, падвіконня
Думки про неї, про зірки:
Чому так сталося востаннє?
Навіщо посміхнулась ти?
Думки про те, що буде зранку
«А що якщо мені піти?»
Навіщо пити воду з склянки?
Чи згасне сонце вдалені?
Що скажуть люди? Рідні? Друзі?
Може жалітимуть? Чи ні?
Його ховали рано в ранці
Не відкриваючи труни…
Вона дізналася остання:
Здригнулася одна сльоза,
Як крапля крові на асфальті...
Як напис… а під ним плита
2004р.
дякую 
